Розмінна монета чи поле бою: що буде з Україною у 2017 році: расширенная цитата и нано-комментарий

Внаслідок відсутності системних реформ і продовження корупційних практик Україна знову сприймається у світі як країна, яка “ніколи не втратить шансу втратити шанс”. За останніх півроку Україна у західних ЗМІ та політичних колах знову, як і перед Майданом, стала синонім рейдерства, беззаконня, неефективності, втрачених можливостей. Низка зовнішньополітичних провалів і ймовірних проблем, які можуть розпочатися найближчим часом, лише доповнюють епічну картину дев’ятого валу, через який у 2017 прийдеться пройти українській державності. І нехай не вводять в оману читача дипломатичні вправи наших західних партнерів про те, що за останні роки зроблено більше, ніж за попередні 20 років незалежності. Ці слова західних лідерів лише підсолоджують рішення на зразок чергового перенесення дати надання безвізового режиму чи спрямовані своїм платникам податків для випаравдання витрачених коштів на допомогу Україні.

….

ЄС протягом останніх двох десятиліть сприймався в Україні як своєрідна точка опори, якір, який дозволяє утримати зрадливий український політикум від штормових вітрів і змушує його ще й реформи робити. У 2017 році нам прийдеться поступово – а може і дуже швидко – попрощатися з концепцією доброго дядька з Брюсселю, який прийде і порядок наведе. Хвиля євроскепсису і “втоми від Європи” в Україні така ж невідворотна, як і “втома від України”, про яку знову говорять у Берліні чи Парижі. Їм наступного року буде не до нас, а нам, ймовірно, вже не до них. Бо найгірші новини з Брюсселю ніщо у порівнянні з новинами, які нас можуть чекати з Вашингтону.

Таким чином, у 2017 році Україна не зможе системно розраховувати у конфлікті з РФ ні на США через нові пріоритети адміністрації Трампа, ні на ЄС через його занурення у внутрішні протиріччя. Тим більше, ми не можемо розраховувати і на міжнародне право через ослаблення інструментів міжнародного миру і безпеки та зростання хаосу у світовій політиці.
9 кроків до миру
І. Можливі домовленості на геополітичному рівні:
Проголошення політики нейтралітету України
* Загальноєвропейська зона вільної торгівлі від Лісабону до Владивостоку
Побудова нової архітектури безпеки
ІІ. Врегулювання статусу Кримського півострова
Севастополь
Щодо Севастополя Україна погодиться надати його в аренду РФ на 99 років за зразком аренди Гонконгу Британією у Китаю. Тобто РФ визнає формальний суверенітет України над Севастополем, а Україна дозволяє РФ мати власну адміністрацію та управління містом.
* Крим
Сторони запроваджують модель Північно-Ірландського врегулювання (Угода Страсної П’ятниці від 1998 року) для визначення статусу кримського півострова. На 20 років встановлюється мораторій щодо статусу Криму. Півострів залишається під українським суверенітетом, але усі державні повноваження і функції за винятком зовнішньої, безпекової політики, грошового обігу передаються місцевим органам влади.
* Український суверенітет і спільне управління півостровом
Україна забезпечує управління питаннями національної безпеки, зовнішіх зносин, грошового обігу в Криму. На Кримському півострові та акваторії Чорного моря дозволяється спільна економічна діяльність.
ІІІ. Російсько-українське примирення
Нормалізація українсько-російських взаємин
Україна та РФ мають погодитись повернутися до існуючої двосторонньої договірно-правової бази, у тому числі і до так званого Великого договору, який має бути пролонгований. Сторони відновлять домовленості, у тому числі і ті, які були досягнуті 16-17 грудня 2013 року, зокрема, щодо ВТС.
* Україна впровадить «третій енергопакет» ЄС
Україна впровадить «третій енергопакет» ЄС і лібералізує газовий ринок у відповідності із законодавством ЄС, надасть допуск до продажу газу кінцевим споживачам, які відповідають визначенню ЄС щодо кваліфікованого оператора. НАК Нафтогаз буде розділений, а ГТС буде передано окремій компанії, яка буде акціонована і акції якої зможуть купити будь-які зацікавлені сторони.
* Згода РФ вивести усіх своїх агентів впливу з Донбасу
Умовою для просування по усіх попередніх пунктах має стати згода РФ вивести усіх своїх агентів впливу з Донбасу. З дня “Д” питання врегулювання конфлікту на сході країни має бути переведено у внутрішньополітичну площину і вирішуватися лише Києвом.

Source: Розмінна монета чи поле бою: що буде з Україною у 2017 році

 

Заметим, что, как и Пинчук в WSJ, автор не поднимает вопрос о репарациях. Это можно считать серьезной уступкой России. Проблема в том, что в России пока не слышно никакой дискуссии о репарациях, и поэтому нет никаких оснований считать, что молчание Украины о репарациях будет расценено как проявление доброй воли, скорее – как слабости.  Я полагаю, вопрос о репарациях нужно включить, но сделать предметом переговоров и торга – хотя бы для того, чтобы визуализировать возможно катастрофический размер репараций для пересичных россиян.

Пункт про энергопакет тоже ключевой. Газ – это альфа и омега и украинской коррупции и украинской зависимости от России, но вопрос об организации газовой торговли не так прост. Законодательное разделение транспортировки, хранения, и торговли, запрет долгосрочных контрактов (вплоть до объявления их “сговором”), введение форвардных и фьючерсных контрактов- это за год не делается. Отделение государства от газа. Это должно вырасти само – желательно. Это само на Украине не вырастет.

Совместное управление Севастополем и Крымом – умно, но недостаточно умно. Присвоенная собственность – она чья? Дипломатический взгляд здесь очень поверхностен.  Можно включить вопрос о реституции в вопрос о репарациях, например, и сделать их предметом торга.

***

И в тему: досадно, что украинцы не выросли еще считать “торг” чем-то похвальным. “Торг”, “торгаш”, “барыга” – ругательства. До-модернизм, закрытое общество, ловушка.